Суд виніс вирок колаборанту

Впроваджував «стандарти» окупантів у школі на Бердянщині:

суд виніс вирок колаборанту  та розбив маніпуляції про «захист прав дітей»

22 червня 2026 року суд ухвалив вирок громадянину Ч., який у період тимчасової окупації Бердянського району добровільно пішов на співпрацю з ворогом і очолив захоплений навчальний заклад. За колабораційну діяльність чоловіка засуджено до реального строку ув'язнення.

Судовим розглядом встановлено, що Ч. не мав ні відповідної педагогічної освіти, ні жодного досвіду роботи в освітній сфері. Попри це, він свідомо прийняв пропозицію від представників збройних формувань рф та окупаційної «військово-цивільної адміністрації».

Він добровільно обійняв посаду директора навчально-виховного комплексу у Бердянському районі Запорізької області.

Суд підкреслив: обвинувачений мав достатній життєвий досвід і рівень знань, щоб чітко розуміти незаконність своїх дій. Він чудово усвідомлював, що шкодить державі Україна, але жодних заходів для припинення злочину не вжив. Щобільше, матеріали справи доводять, що Ч. діяв самостійно, добровільно та ініціативно — жодних свідчень про тиск, контроль чи примус з боку військових рф немає. Навпаки, він публічними та активними діями демонстрував свою нову «професійну» діяльність та завзято русифікував український заклад.

Під час процесу сторона захисту намагалася виправдати дії колаборанта, стверджуючи, що його робота нібито охоплювалася Женевською конвенцією (IV) 1949 року про захист цивільного населення та правом на забезпечення його життєдіяльності й освіти.

Суд повністю розбив ці аргументи, зазначивши, що дії Ч. вийшли далеко за межі цивільних прав. Його діяльність була спрямована на руйнацію та припинення соціальних, державних і національних зв’язків місцевого населення з Україною.

Суд нагадав про ключовий принцип міжнародного права — «status quo ante» (стан речей, що існував до початку війни):

Цивільне населення в окупації має право на освіту в повному обсязі — за тими ж стандартами, методами та методиками, які були до війни. Це стосується і доступу до книг українською мовою, і об'єктивного трактування історичних подій.

Запровадження Росією нових програм та викривленого тлумачення історії за допомогою Чернишова є прямим порушенням прав дітей на освіту в контексті Женевської конвенції та Конвенції ООН про права дитини. Сучасне міжнародне право розглядає нав'язування чужих програм на окупованих територіях як грубе порушення норм гуманітарного права.

Суд визнав громадянина Ч. винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 111-1 Кримінального кодексу України та призначив йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі та позбавлення права строком на 15 (п'ятнадцять) років обіймати посади в органах державної влади, місцевого самоврядування, а також у будь-яких установах, закладах, організаціях та підприємствах (незалежно від форми власності), якщо вони пов’язані з освітньою діяльністю.

Розгляд справи відбувався з дотриманням усіх процесуальних прав обвинуваченого в межах спеціального досудового розслідування (in absentia). Вирок демонструє чітку позицію українського правосуддя: жодні спроби прикрити культурний геноцид та русифікацію дітей «гуманітарною місією» чи «забезпеченням життєдіяльності» не уникнуть суворої та невідворотної відповідальності.